ВІСЛАВА ШИМБОРСЬКА
ХТОСЬ, КОГО Я СПОСТЕРІГАЮ ВІД ПЕВНОГО ЧАСУ
Не прибуває громадою.
Не збирається в юрми.
Не відвідує масово.
Не святкує бучно.
Не витискає з себе
хорового співу.
Не заявляє на всі боки.
Не стверджує від імені.
Не в його присутності
оце з’ясування –
хто за, а хто проти,
дякую, не бачу.
Нема його там голови,
де голова до голови,
де крок у крок, плече в плече
і уперед до цілі,
з листівками в кишенях
і продуктом з хмелю.
Де тільки на початку
усі святі та божі,
бо скоро один натовп
змішається із іншим,
і вже не розібрати,
чиї, ах, чиї
ці камені і квіти,
вівати і киї.
Незнаний.
Непомітний.
Працює в санітарній службі міста.
Як ледь благословляється на світ,
із місця, де це відбувалось,
згрібає, виносить, вкидає до причепа
те, що було прибите до напівживих дерев,
розтоптане у втомленій траві.
Подерті транспаранти,
розтовчені пляшки,
спалені опудала,
обгризені кістки,
вервиці, свистки, презервативи.
Якось знайшов клітку для голубів в кущах.
Cобі її забрав
й тримає лиш для того,
щоб зоставалася пустою.
*
ВИСЛАВА ШИМБОРСКАЯ
ТОТ, ЗА КЕМ Я С НЕКОТОРЫХ ПОР НАБЛЮДАЮ
...не посещает коллективно.
Не собирается многолюдно.
Не участвует массово.
Не отмечает шумно.
Не присоединяет свой голос
к общему хору.
Не объявляет городу и миру.
Не заявляет от имени.
Не присутствует,
когда выясняют,
кто - за, кто - против,
спасибо, не вижу.
Нет его там,
где плечо к плечу,
в ногу, в одном строю,
и вперед к общей цели,
в кармане листовка,
в другом бутылка
с горьким хмелем.
Где только поначалу
тишь да гладь,
две силы смешаются
и не разобрать,
кому камни,
кому цветы,
где он, где они,
где ты.
Неупомянутый.
Из себя невидный.
Работник Службы городского хозяйства.
Чуть свет
с места, где происходило,
сметает, уносит, бросает в тележку
то, что приколочено к полуживым деревьям,
растоптано в полумертвой траве.
Рваные транспаранты,
разбитые бутылки,
обгорелые чучела,
огрызки,
четки, свистки и презервативы.
Раз подобрал в кустах клетку, где были голуби.
Принес домой.
Она ему нужна для того,
чтобы оставалась пустой.
