Вона уважно дивилася в бік вікна, наче сподіваючись із того боку відповіді чи знаку. Для впевненості схопила раму вікна пальцями правої руки. Світло дня було розмазане й водночас сильне. Вона не могла розрізнити жодних деталей. Що більше, панувала абсолютна тиша, наче вулиці міста були засипані товстим шаром снігу.
Нарешті зрозуміла: я лише постать на картині Вермеєра.
Немає коментарів:
Дописати коментар