>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

субота, 12 листопада 2011 р.

З сучасної американської поезії: "Похвала методові" Метью Остапчука


МЕТЬЮ ОСТАПЧУК
ПОХВАЛА МЕТОДОВІ

Бабця пояснювала мені,
як деформувалася віконна рама,
коли крізь неї проштовхували рояль
чоловіки з біцепсами завбільшки
із залізничні вагони, тому що простір
між вхідними дверима й сходами
був завузький для голіафів і геніїв.

Вона розповідала мені, як дівчинкою
спостерігала за злетом і падінням
імперії, яка звила собі гніздо на спині
черепахи; як діти
шикувалися на вулиці з палицями, мов
рушницями, на плечах, і крокували,
а те створіння, виснажившись, пішло на дно

морське під власною вагою. Вона
розповідала мені, як старість стерла
її вірші на порох, літери
скам’яніли, і як поставали містечка
на рештках кожної крапки, розливались
океани навколо трупа кожної
коми, а якщо вона прислухалась,

то чулося святкування. Розпорядник
квартири знайшов її тіло, вбране
у колись гарний одяг, її мереживо тепер —
«шотландка» з пороху й плям
плісняви. До її улюбленого капелюшка,
того, що виглядав, як Слонова нога*,
була пришпилена така записка:

Я була свідком століття гниття
з хробакової точки зору.
Прибираючи після похорону,
під старовинною шератоновою отаманкою
я знайшов її скарби: пляшку з-під бренді;
половинки квитків до театру, який ніколи
не існував; чорну перлину; двох мертвих пташок.
Пер. Лев Грицюк


Dioscorea elephantipes. — Прим. пер.

*

Немає коментарів: