Фото з сайту Віктора Морозова
Як Ви стали перекладачем?
Доволі припадково, хоч певні підстави для цього були, адже я навчався на англійській філології Львівського університету. Проте ще студентом захопився музикуванням і це поступово перетворилося на основний мій фах. І ось одного разу, в середині 70-х років, перебуваючи на гастролях у Індії, я придбав дуже популярний тоді роман жахів «Екзорцист» В. П. Блетті, проковтнув його за ніч у готельному номері, після чого довго боявся вимикати світло, і вирішив налякати друзів-музикантів, для чого й почав перекладати цей роман. Згодом скорочену версію «Екзорциста» надрукували в часописі «Всесвіт», і це була не тільки перша публікація мого перекладу, але й узагалі, наскільки мені відомо, перша публікація роману жахів у колишньому СРСР.
З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?
З англійської на українську (адже навчався на англійській філології), за винятком кількох романів Пауло Коельо, перекладених з португальської (з допомогою авторизованих англійських перекладів) і п’єси «Історія коня» (за мотивами твору Л.Толстого), перекладеної для львівського театру ім. Занковецької з російської мови.
Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?
Я маю доволі незвичну «методику», що враховує особливості моєї психіки і темпераменту. Мені доволі важко примусити себе сідати за переклад твору, якщо я його вже попередньо прочитав. Тому я завжди поєдную кропітку перекладацьку працю з азартом читача, котрому цікаво, що ж буде далі, на наступній сторінці, стимулюючи самого себе таким чином й заохочуючи до подальшої роботи.
Така «методика» має свої мінуси – адже іноді доводиться суттєво переробляти вже перекладений текст, якщо раптом виявляються якісь «невгадані» інтуїтивно речі, але плюсів для мене в цій системі набагато більше.
Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?
Буває по-різному, скажімо, коли я вже переклав перший том «Поттеріани» («Гаррі Поттер і філософський камінь»), ніхто в Україні ще не чув про цю книгу (зараз таке важко уявити, але тоді інтернет щойно починав накривати нас своїм павутинням), і мені довелося майже рік самому шукати видавців і переконувати їх у доцільності видання «Гаррі Поттера».
Я й досі часом пропоную видавцям цікавих, на мій погляд, авторів, а іноді навпаки, самі видавці сконтактовуються зі мною і роблять пропозиції.
Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?
Найпривабливіші миті – коли відчуваєш, що текст, написаний іншою мовою, починає «звучати» українською, оживає, набирає кольорів, запахів, смаку і смаковитості.
Недоліки – низька оплата перекладацької праці (особливо художніх, на відміну від технічних, перекладів), у чому я пересвідчився особисто, побувавши торік на двох міжнародних перекладацьких конференціях у Скоп’є і в Парижі.
Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?
Безсумнівно, якщо тільки є така можливість, адже хто краще за автора знатиме всі тонкощі й нюанси тексту?
Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?
Насамперед, звісно, знання мови, з якої перекладаєш, і, особливо, мови, на яку перекладаєш, тим паче, що її треба не тільки знати, але й відчувати внутрішню пластику, темпоритм, обертони, інакше перекладений текст ніколи не звучатиме природно.
Поза тим, бажано знати все, адже ніколи не передбачиш, який саме текст тобі трапиться, тож іноді доводиться годинами блукати в «інтернетрях», щоб вірно зрозуміти й перекласти ту чи ту назву, термін, фразу або речення.
Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.
Найбільше і найглибше, звісно, врізався в пам’ять процес роботи над перекладом «семикнижжя» про Гаррі Поттера, насамперед тому, що ніколи в житті до того (і сподіваюся, після того) мені ще не доводилося працювати так виснажливо, по 20 годин на добу, впродовж такого довгого часу (переклад кожної книги тривав в середньому півтора місяці, не враховуючи подальших редагувань і численних перечитувань). Така «самоексплуатація» була викликана моїм спільним з видавцем Іваном Малковичем бажанням випускати україномовного «Поттера» швидше за його російськомовного «однофамільця», причому не тільки швидше, але й якісніше.
Зараз мені, чесно кажучи, самому дивно, як я зміг примусити себе, доволі ледачу за характером особу, працювати в такому «божевільному» темпі, й яким чином нам пощастило уникнути явних перекладацьких «проколів» і «накладок».
Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?
Чесно кажучи, я й так зазвичай вільно обираю авторів для перекладу, але в принципі хотів би перекласти щось із Чарлза Буковскі, хоча з «Поштамтом» мене вже випередили.
*
Попередні інтерв'ювовані:
Немає коментарів:
Дописати коментар