Торік видавництво Faber & Faber "розфарбувало" Бекета, а цього року маємо барвистого Кафку. Тренд додавати яскравого кольору "похмурим" письменникам поки дає прекрасні результати. На черзі — "кислотний" Камю? ;-)
понеділок, 31 січня 2011 р.
неділя, 30 січня 2011 р.
"Покоління 87": збірки поезій М. Томахів і Н. Голодюк
Тернопільське видавництво "Крок" робить одну важливу справу: у наші катастрофічні часи, коли великі "українські" "видавництва" не хочуть навіть чути за сучасну поезію, а закордонних поетів не бажають видавати, навіть коли є фінансова підтримка (мовляв, "хай не валяється на складі"), воно видає дебютні збірки поезій молодих поетів і поеток із Тернополя. Молодих — себто "двадцятирічних": серія називається "Покоління 87". Книжки якісні — з добрими версткою і дизайном. Найсвіжіше видання з серії — книжка без назви Марти Томахів. А торік вийшла "Шовк. Варіації матерії" Наталі Голодюк.
пʼятниця, 28 січня 2011 р.
"Вірші для пісень"
UPD: Про Off The Charts: The Song-Poem Story написали й на Altered Zones.
четвер, 27 січня 2011 р.
Інтерв'ю з перекладачем
На ЛітАкценті опублікували інтерв'ю з перекладачем із латиської, білоруської, польської, словацької мов Юрієм Завгороднім:
— Пам’ятаєте свій перший поетичний переклад? Що вдавалося найважче?
— Чи навряд зможу пригадати. Я виростав і закінчив семирічку в російській глибинці, в «дєрєвєнькє», що загубилася між лісів і боліт. Забав там не було ніяких окрім читання, я мене з дитинства привчали батьки ще й до вивчення різних мов. Ніщо так не допомагає у вивчені якоїсь мови, як читання віршів уголос. От, я і намагався відтворювати вірш із якоїсь мови своєю, аби він зазвучав так само природньо. Відтоді нічого не збереглося, лишилися тільки відчуття радощів пошуку. А найважчим при перекладі я вважаю намагання повністю зберегти своєю мовою специфіку чужої, щоб читачеві було зрозуміло, що він ознайомлюється з іншою культурою, але водночас не порушувати правил своєї.
*
середа, 26 січня 2011 р.
New Release: "Мерзенна сила" К. С. Люїса (2011)
Вийшла друком остання частина “Космічної трилогії” К. С. Люїса — “Мерзенна сила”. Переклав трилогію Андрій Маслюх. Авторську передмову і перший розділ "Мерзенної сили" можна почитати тут.
вівторок, 25 січня 2011 р.
Скресання поетичного льоду: «Переклад | Вірш» Дáвіда Вікґрєна «A N T I K E K S I S K V Ä D E» (2010)
Наприкінці минулого року Дáвід Вікґрєн видав книжку перекладів турнедальського епосу «Вірша Антті Кексі про скресання льоду на річці Турне-Ельв року 1677» ("Keksis kväde om islossningen i Torneälven år 1677"). Оригінал цієї вірші (kväde) турнедальською фінською мовою став об’єктом чотирьох перекладів, кожен із яких виконувався за різними принципами. Найбільш читабельною є «Колективна версія», в якій оригінал поділили й роздали перекладацькому колективові. Решту перекладів Вікґрєн виконав, керуючись іншими принципами: в одному кожне слово перекладається за своїм протилежним значенням («Атонімічна версія»), в іншому — використовується Інтернет-програма для анаграм («Анаграматична версія»), а в третьому — програма, що за звуковою подібністю перекладає фінські слова шведською мовою («Гомофонічна версія»). Останній згаданий переклад закінчується так: «Nä mätt nej till tappa tovan, / Tar ni ån jo eller då till ses till…»
Анна Галльберґ у своїй рецензії на «A N T I K E K S I S K V Ä D E» наводить ще приклади перекладу одного й того самого речення:
Колективна версія: «Här fanns vatten överflödigt / Lättare går kvarnens stenar / Pello skakas om i grunden / Ladorna vid sjön bortsopas.»
Атонімічна версія: «Här finns lite mindre torka, / tyngre stod den lilla blomman. / Öknen trippar Pello pankas, / upp ur havet kom containrar.»
Гомофонічна версія: «där oljig vette vilje mälte, / givet jävigt kepsen smälte / Be lån på rak is berättig, / lagd åt djärv där laga isig.»
Анаграматична версія: «Olästa likvidera tälja, / tittut olinjära utkast / Lilly Sätila volymen tippa / tillverkarens Ove i koj.»
*
*
понеділок, 24 січня 2011 р.
The Very Thing
'See you later' she said.
There was no controverting this. Belaqua cast about wildly for a reply that would please her and do him justice at the same time. Au plaisir was of course the very thing, but the wrong language. Finally he settled on I suppose so and discharged it at her in a very half-hearted manner, when she was more than half out of the door. He would have been very much better advised to let it alone and say nothing.
—Samuel Beckett, "Yellow"
Підписатися на:
Дописи (Atom)