Відео з презентації "18 поетів із Гетеборга" в Тернополі

Сучасна шведська поезія from yuriy on Vimeo.

Подкаст із Тер'є Геллесеном

viewpoint-east.org

На сайті Літературного подкасту "Кабі.net" з'явився запис зустрічі з норвезьким письменником Тер'є Геллесеном, який був гостем цьогорічного Літературного фестивалю в рамках Форуму видавців у Львові. Послухати й завантажити подкаст можна тут.

*

Тер'є Геллесен @ WhyTranslator

Презентація "18 поетів із Гетеборга" в Тернополі

29 жовтня 2011 року о 17:00 в барі Коза
презентація антології сучасної шведської поезії “18 поетів із Гетеборга”
у перекладах українською мовою львів’янина Лева Грицюка.
Книга видана у Тернополі видавництвом “Крок”.
Проект здіснено за підтримки Шведської Культурної Ради.

*

[Джерело]

"Кабінетна" зустріч з Марією Габлевич

МО "Дзиґа" представляє

Літературні зустрічі у кав'ярні-книгарні "Кабінет"

27 жовтня, четвер, 18 год.

Цикл зустрічей з перекладачами "Третій Світ", модерований Наталією Трохим

Марія Габлевич

ТРОЯНДА КРАСИ

Розмова торкнеться "Сонетів" Вільяма Шекспіра, дослідженню яких Марія Габлевич присвятила все життя, проблемам перекладу з англомовної прози, драматургії та поезіїї і не тільки...

Вхід вільний.

Коротко про перекладача:

Народилася 1950 року в м. Вольську Саратовської області (Росія). Cередню освіту закінчила у м. Львові, вищу здобула у Львівському державному університеті імені Івана Франка. Працювала технічним перекладачем, вчителем і викладачем англійської мови та літератури. Паралельно перекладала та редагувала художню й науково-гуманітарну літературу для видавництв “Дніпро“, НТШ у Львові та Львівської Богословської академії. Зараз редагує перекладну художню прозу для різних видавництв та займається дослідженнями в галузі шекспірознавства. Керівник проекту “Перекладацька майстерня 2000-2001“.

Перша публікація — переклад повісті Джека Керуака Малий Пік (журнал Всесвіт, 1979, вид-во “Веселка“, 1982). Інші улюблені тексти: повість Малькольма Лаурі “Лісова стежка до джерела“ (у  виданні Сучасна канадська повість, “Дніпро“, 1984), переклад драм Шекспіра Генріх VIII та редакція Антонія і Клеопатри (Вільям Шекспір, Твори в шести томах, “Дніпро“, 1985, 1986), романи Джона Апдайка Кентавр і Ферма (“Дніпро“, 1988), Чарльза Діккенса Домбі і син (“Дніпро“, 1991) та ін. До наукових публікацій відносяться коментарі й післямова до Сонетів Вільяма Шекспіра (переклад Дмитра Павличка, вид-во “Літопис“, 1998), шекспірознавчі, перекладознавчі та мовознавчі статті у різних журналах від 1994р.

Також про Марію Габлевич

Координатор "Кабінетних" зустрічей
Юрій Кучерявий 0503799961

New Release: "Мілош підказаний" (2011)

Робота над українською антологією Чеслава Мілоша відбувалась у два етапи. Спочатку польські літератори складали список своїх улюблених віршів автора, що дало змогу показати його сучасну рецепцію в польській культурі. Потім за роботу взялися українські літератори, які переклали ці твори своєю мовою. Проект став діалогом не тільки польських та українських авторів, а й літераторів різних поколінь. І все – завдяки поезії Чеслава Мілоша.

Перекладачі: Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Костянтин Москалець, Юрій Андрухович, Остап Сливинський, Дзвенислава Матіяш, Богдана Матіяш, Олег Коцарев, Юлія Стахівська, Маріанна Кіяновська, Олександр Ірванець, Андрій Бондар. Редактор: Андрій Бондар.

Польські літератори, задіяні в проекті: Анджей Сосновський, Томаш Ружицький, Даріуш Фокс, Адам Заґаєвський, Яцек Подсядло, Адам Відеманн, Ізабелла Філіпяк, Богдан Задура, Аґнєшка Вольни-Гамкало.

*

[Джерело]

20 хайку Тумаса Транстрьомера

Фото: Ulla Montan

Попільна тиша.
Проходить синій велет.
Зимний з моря бриз.

Божий вітер у
спину. Безгучний постріл:
надто довгий сон.

Сцена на пероні.
Який дивний спокій:
внутрішній голос.

Щось сталося. Місяць
освітив кімнату. Бог
відав про це.

Мур безнадії…
Голуби ходять туди-
сюди — безликі.

Клітка з темряви.
Я зустрів велику тінь
у парі очей.

Людиноптахи.
Яблуні заквітчані.
Вічна загадка.

Одкровення. Вид
старенької яблуні.
Море — десь близько.

Смерть схиляється
й пише по морю. Церква
золотом диха.

Загадковий ліс,
де Бог живе без грошей.
Мури — сяяли.

Він пише, пише...
Клей лелíв у каналах.
Пором через Стікс.

Бронзове листя —
цінне, як і Сувої
Мертвого Моря.

Сонце зникає.
Бульдожою мордою
дивиться буксир.

Орхідеї. Повз
Пропливають танкери.
Місячна повня.

Дуби та місяць.
Світло й тихі сузір’я.
Холодне море.

Сонце заходить.
Наші тіні — велетні.
Скоро тінь — усе.

Ніч тече собі
зі сходу на захід у
темпі місяця.

Дві бабки, одна
із одною зчеплені,
продзижчали повз.

Біле сонце до
синьої гори смерті
самотньо біжить.

Твердині, чуже
місто, холодні сфінкси,
пусті арени.

Пер. Лев Грицюк

*

http://levhrytsyuk.blogspot.com/search?q=%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%8C%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80

Вірш Раґнара Стрьомберґа

пригорщ голоду

пригорщ неба

Пер. Лев Грицюк

*

Раґнар Стрьомберґ @ WhyTranslator

Вірш прозою Тумаса Транстрьомера

ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
ВІДПОВІДІ НА ЛИСТИ

У найнижчій шухляді бюро знаходжу листа, що вперше прийшов двадцять шість років тому. Лист, що все ще дихає панікою, приходячи вдруге.
     Будинок має п’ять вікон: крізь чотири ясно й тихо світить день. П’яте виходить на чорне небо й грозу. Стою біля п’ятого вікна. Лист.
     Іноді розверзається прірва між вівторком і середою, але двадцять шість років можуть минути за мить. Час — не пряма, а радше лабіринт, і якщо притиснутися до стіни в правильному місці, то можна почути квапливі кроки й голоси, можна почути, як ти сам проходиш десь там потойбіч.
     Чи на цей лист коли-небудь була відповідь? Не пам’ятаю, це було давно. Незліченні пороги моря продовжували прибувати. Серце продовжувало здійснювати свої стрибки з секунди на секунду, як жаба в мокрій траві серпневої ночі.
     Листи без відповідей нагромаджуються високо вгорі, як перисто-шаруваті хмари, що віщують негоду. Сонячні промені вони роблять тьмянішими. Колись я відповім. Колись, коли помру й нарешті зможу сконцентруватися. Або, принаймні, буду настільки далеко звідси, що зможу віднайти себе. Коли йтиму, щойно прибувши, великим містом, 125-ю вулицею, на вітрі, вулицею, де танцює сміття. Я, котрий любить блукати й зникати в юрбі, літера “Т” у нескінченній масі тексту.

Пер. Лев Грицюк

Зі збірки “Дика площа” (1983)

*

Алкеєва строфа Тумаса Транстрьомера

Сапфічна строфа Тумаса Транстрьомера

Хайку Тумаса Транстрьомера

Алкеєва строфа Тумаса Транстрьомера

ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
АЛКЕЄВОЮ СТРОФОЮ

Травневий ліс. Ціле моє життя тут
блука примарою: невидимий віз-
          перевіз. Спів пташиний. Знаки
питання комариних личинок.

Утікаю до тих самих місць і слів.
З моря — холодний бриз, дракон крижаний
          карк мені лиже, сонце — пече.
Перевіз полум’ям зимним горить.

*

Алкеєва строфа

New Release: "Зібрані твори" Назара Гончара (2011)

[Read More]

Сапфічна строфа Тумаса Транстрьомера

На середині життя смерть приходить
знімати мірку з людини. Візит цей
забувається, життя триває. Стрій
          шиється в тиші.

Пер. Лев Грицюк

"Чорні листівки", строфа ІІ

Зі збірки "Дика площа" (1983)

*

Сапфічна строфа

Тексти Ганса Йорґена Валліна-Вейє

Ганс Йорґен Валлін-Вейє (Hans-Jørgen Wallin Weihe)

У той чи інший спосіб ми всі учителі. Кожна взаємодія поміж людськими істотами

на якусь дещицю також і навчання. Ми, люди, здобуваємо освіту, бачачи, як щось роблять інші, роблячи щось разом з іншими, наслідуючи один одного, слухаючи, дивлячись, пробуючи щось на запах і на дотик, відчуваючи та роблячи щось на власну руку. Годі, просто неможливо взаємодіяти один з одним та зі своїм довкіллям так, щоб це не впливало на наші навики й знання. Ось чому вчитися так складно - і так просто. Адже люди вчаться постійно, невпинно набуваючи якихось знань і вмінь.

Чимало знань, здобутих за життя, можна навчитися тільки одним способом -

проживши саме це життя.

Порубані, поколені дрова обігріють дім, але не зможуть навчити про дерево, яке росте на природі, і як ще це дерево можна б ужити, коли воно стане деревиною. 

Знання окрушин, трісок і шматків часто засліплює настільки, що не вміємо угледіти цілості, а далі вже й не знатимемо, як розпиляти дерево на дрова і як обігріти ними свій дім.

Ганс Йорґен Валлін-Вейє, "Простота і складність навчання"

*

Топос (місця), Тропос (ідеї) та Антропос (люди) 

в інтелектуальній біографії Ганса Йорґена Валліна-Вейє:

Урок з Лавоньярґи 

У середині сімдесятих я працював і звідував околиці на фйорді Тана у Фінляндії геть на північному кордоні з Норвегією. На пару ночей я спинився у невеликій спільноті рибалок та селян що звалася Лавоньярґа. Під ту пору в Лавоньярзі жило три родини: переважно люди середнього віку, одна молодиця років двадцяти та її п’ятирічна донечка.

Лавоньярґа зовсім відрізана від світу, без жодної гавані. Лише скелястий берег над водами великої ріки Тана. Напровесні бистра ріка несе в море кригу, так що до Лавоньярґи й зовсім не дістатися. Узимку вітер і хвилі можуть взяти це місце в облогу на кілька тижнів. 

Єдиний шлях назовні – спинатися вгору крутим стрімчаком, а далі миля за милею долати безконечні скелі й бескиди. День-два такої ходи – і можна дістатися до тракту, що перетинає цю височину. У другій світовій війні всі будинки Фінляндії було спалено – всі, крім Лавоньярґи. Це місце стояло таким недоступним, що ані радянський наступ, ані німецький відступ ніколи туди не дійшов.

Якось рано-вранці я розговорився з літньою господинею. Була вона загартованою жінкою років шістдесяти, що ціле життя пропрацювала біля землі. Ми розмовляли про її родину. У цій розмові я збагнув, що всі чоловіки родини втонули в морі. Жоден не дожив до старості. Море і рибальство було основним джерелом доходу в Лавоньярзі.

Літня жінка сказала мені, що чоловіки завжди зникають у морі – така доля всіх чоловіків. Ще вона сказала, що серед її найближчих – лише інші жінки в Лавоньярзі. Чоловіки проживали своє життя на морі, а жінки проживали своє – на землі. Жінки помирали тільки на березі і найтісніші емоційні стосунки жінки завжди будуть серед жінок, а найтісніші емоційні стосунки чоловіка все будуть з іншими чоловіками.

Вітрильником через Атлантику 

Пару років тому я поплив невеликим вітрильником з Європи до Америки. То був непростий заплив та й погода ставала подеколи загрозлива й холодна. Нас було троє і всі ми повністю один від одного залежали, позмінно стернуючи, сплячи і знову стернуючи. Часом це була тяжелезна праця, часом ми сумирно пропливали довгі години по долинах хвиль.

Міцні емоційні взаємини на морі, спільна праця, залежність один від одного у просторі кількох квадратних метрів – це випробування людських стосунків. Три тижні запливу – це значить пізнати всі риси один одного і все-таки залишатись собою.

Доглядаючи старого чоловіка 

Надцять років тому мій батько помер по недовгій недузі. У нього був рак у пізній стадії, але він залишився вдома до самої смерті. Доглянути свого рідного батька у хворобі аж до самої смерті – це було випробування сили і витривалості куди більше за ті, що я коли-небудь досвідчував у довгих виправах по Арктиці чи в підготовках до іспитів.

По смерті батька моя мама лишилась сама. Старша пані, що живе на сільському хуторі. Якоюсь мірою наступні роки дали мені нагоду по-іншому пізнати свою маму. Ми чимало робимо разом: чистимо гриби, збираємо ягоди, вирощуємо картоплю, зрештою, доглядаємо дім, худібку, разом проводимо вечори і ділимо навпіл щоденні клопоти зими, літа, осені й весни.

Це особливий досвід по-новому пізнати старшу пані – коли вона ділиться своєю мудрістю і знанням про минуле, коли вона живе у теперішньому і будує плани на майбутнє. Вечорами ми читаємо книги і я обговорюю з нею те, над чим працюю, а вона пише листи усім своїм друзям і подругам – довгі листи, – вона писала листи все своє життя і любить слова на папері: сплітати речення і повідомляти про всі вагомі в житті речі. Чимало її листів про квіти й рослини, про сніг та погоду, про кота і курей, про кольори неба, про птахів у лісі і про стежки великої звірини, що переходить попри наш дім.

Пані вся в теперішньому, і її все ще тішать ті самі речі, якими вона втішалась молодою дівчиною. І все-таки їй багато років – їй дев’яносто, – вона потребує помочі, щоб підкинути дров і розвести вогонь, їй щораз більше подобається, коли це я готую страву, і їй вже не під силу довгі прогулянки, як то було колись.

*

Ганс Йорґен Валлін-Вейє у Львові: 12-13 жовтня 2011 року

Ганс Йорґен Валлін-Вейє у Львові

У четвер перекладатиму Ганса Йорґена Валліна-Вейє у львівській книгарні "Є" (див. афішу вище). А напередодні, в середу 12 жовтня, відомий скандинавський антополог, соціолог та есеїст виступить у ЛНУ ім. І. Франка з лекцією "Квіти, краєвид, література".

Вибрані поезії Тумаса Транстрьомера на "Просторах"

"Простори" опублікували вибрані поезії Тумаса Транстрьомера в перекладах Юлії Мусаковської і моїх. Юлія надала для публікації вірші в новій редакції перекладу, а я — 7 хайку.

"Свіже відчуття дійсності": стаття про Нобелівського лауреата-2011 Тумаса Транстрьомера

ЛітАкцент опублікував мою статтю про цьогорічного Нобелівського лауреата Тумаса Транстрьомера "Свіже відчуття дійсності". Транстрьомер, нагадаю, отримав найвищу літературну відзнаку світу за те, що "дає нам свіже сприйняття дійсності" через "насичені образи, що просвічуються".

*

Тумас Транстрьомер @ WhyTranslator

2011 Nobel Prize: Tomas Tranströmer

"because, through his condensed, transluscent images, he gives us fresh access to reality"

New Release: "Språket som svalan bor i dess hjärta: Belarus Litteraturresan. En antologi" (2011)

[Read More]

*

MidSommarForlag.Se

*

"Квіти, краєвид, література": університетський діалог Ганса Йорґена Валліна-Вейє

Відомий скандинавський антрополог, соціолог, есеїст розповідатиме про:

• ідеологію краєвиду
• Карла фон Ліннея і його «Систему природи»
• культуру як другу натуру
• те, чому літераторам варто доглядати свій сад
• повагу до квітів у Дарвіна, Бйорнсона й Толстого
• неуникненність життя в пейзажі
• поетичне і політичне натхнення

*

Ганс Йорґен Валлін-Вейє / Hans-Jørgen Wallin Weihe:

• народився 1951 р. у губернії Опплан поблизу Ліллегаммера (Норвегія)

• професор соціології та соціальної роботи в університеті Ставанґера, у коледжах Бодо та Ліллегаммера, запрошений професор університету ім. Т. Масарика в Брно (Чехія) і Лундського університету (Швеція)

• директор дослідницької частини Національного музею Майгауґен

• встиг бути молодшим (може наймолодшим) другом Тура Хейєрдала

• шість разів нелегально переходив кордон Норвегії з СРСР, сам на човні не раз перепливав Атлантику

• жив у спільноті бітників і видав збірку поезій за редакцією Аллена Ґінзберга

• захистив дисертацію про європейську історію «відкриття» та колонізації Нікобарських островів

• автор восьми книг і двох виставок на теми історії повсякдення, взаємодії та протистояння традиційних і модерних культур, мов та ідентичностей

• багатолітній дослідник корінного населення Півночі

• упорядник більше десятка альбомних видань

• визнання прийшло через книгу про сп’яніння, радість і страждання (2004) у соціальному розрізі 

• батько трьох дорослих дітей

• далекий нащадок Фрідріха Крістофа фон Вейє, полоненого шведського лейтенанта, учасника походу Карла ХІІ і літописця Полтавської битви 1709 р.

*

12 жовтня 2011 р. · 15:00 - 17:00

Дзеркальна зала Львівського національного університету ім. Івана Франка

вул. Університетська 1

*

Подія у ФБ

*

Impromptu Translation: "До виконання" Сєрґєя Тімофєєва

СЄРҐЄЙ ТІМОФЄЄВ
ДО ВИКОНАННЯ

Оператори спокою повинні постійно тримати
Руки на тумблерах регуляторів. У разі часткового
Завалу реальності та появи провалів ілюзорності,
Негайно почати вкидання концентрату сутності в зону
Ірреального гіатусу. Залишати свою варту можна лише
Повідомивши черговому із заміни та передавши йому тумблери
Регуляторів із рук до рук. Якщо ж якоїсь миті
Втомлена від постійної уваги свідомість надішле
Сигнал вашому сприйняттю про ілюзорність самого пульта
Генерального контролю, негайно натисніть на червоний ґудзик
У бильці крісла для ін’єкції дози стабілізатора.
І пам’ятайте – реальність вашого існування та існування
Ваших близьких і рідних, вулиць, на яких ви виросли,
Дерев, на яких ви вішали шпаківні, й птахів,
Які до них залітали, шкільних парт і доріжок
Районного стадіону, пальців і губ ваших коханих,
Неба над головами й землі під асфальтом залежить лише
Від вас, від вашої уваги, від вашої готовності діяти,
Викорінюючи будь-які спроби руйнації існування
З боку ураганів хаосу, мікробів небуття, прибульців
Із потойбіччя. Бажаю вам конкретності, детальності
І доладного спокійного розуму логічного перебування в тут
І тепер. Головнокомандувач силами контролю реальності,
Генерал-фельдмаршал Суховатов.

Пер. Лев Грицюк

*

Оригінал.