Те, що є ненавистю в мені,
у комусь іншому є любов’ю,
але тіло завжди є мечем,
ніколи — щитом (ні, ніколи —
обличчям … обличчями: передобідньої пори
люди в масках зі спаленого
газетного паперу кидають монетки
щодо наших імен і ротів … чужі
жести … центри міст, повні
білих людей … зблідлі
безодні).
Час: простір; стати вільним — лише знаряддя.
Це — передумови.
Поезія: вона — світло, тонкі лінії розломів
неону, нитки світла, що зблискують
усередині мозку ночі:
Now we’re all grown up and old / and beyond the cop’s
control / they better have the riot gear ready / tryin to
bag me and get rocked steady
(«щит із / вирваними очима»)
Пер. Лев Грицюк
З циклу "Чорний неон"
у "Тільки боги — нові" (2003)
*
Немає коментарів:
Дописати коментар