"Гнома" Самюеля Бекета

Вірш тижня від Фабер — «Гнома» ("Gnome") Самюеля Бекета. Твір був написаний 1934 року під враженням від читання «Wilhelm Meisters Lehrjahre» Гете; так Бекет підсумував свою короткотривалу академічну кар'єру:

Spend the years of learning squandering

Courage for the years of wandering

Through a world politely turning

From the loutishness of learning.

Колись я зробив спробу перекласти цю віршу:


Роки навчання провести, розтрачаючи
Сміливість для років мандрування
Світом, одвертаючись ввічливо
Од нікчемності навчання.

Пер. Лев Грицюк

Summer Reading: "Без кори" Миколи Воробйова

комп'ютер — це камінь в якому
світиться
придивіться:
у кожному камені світиться

П'єсу-переможницю "Драми на драбині" опублікують у "Радарі"

Під час проведення Фестивалю сучасної драматургії "Драма.UA" були визначені переможці конкурсу "Драма на Драбині".


Переможцем Конкурсу авторських драматичних творів "Драма на Драбині" за рішенням журі стала п'єса "Ведмеді для Маші" Марисі Нікітюк. А лауреатами конкурсу журі обрало п'єси "Мерзлота" Володимира Шелухіна та "Childfree" Сергія Лисенка.


Переможець отримує диплом, спеціальну відзнаку — срібну авторську статуетку "Драма на Драбині" та публікацію п'єси в українсько-польсько-німецькому часописі "Радар".

Вірш Бруно К. Ойєра

БРУНО К. ОЙЄР
ВОНА ВІДПОВІЛА


те що я залишив за собою
повернулось
і притисло своє дихання до моєї шкіри
зійшло з потяга через двадцять один рік
із пляшкою шампанського
і притулило губи до моєї шиї
я віз нас кудись
і уникав усього неону тодішнього
усіх завулків і дощу
я запитав її
чому вона покинула мене того разу
і вона відповіла
але я не покидала тебе ніколи
як би я могла покинути тебе
це неможливо
просто-таки неможливо 
так не живеться

Зі збірки "Чорне Як Срібло" (2008)

Пер. Лев Грицюк

*

[Оригінал]

*

Бруно К. Ойєр @ WhyTranslator

See Wisława Szymborska's "Maybe All This" by Agrafka Art Studio

Agrafka Art Studio just uploaded a YouTube with their art book interpretation of poems by Wisława Szymborska. And it's AMAZING! The book is called Maybe All This and features 40 original poems by the Nobel laureate as well as Ukrainian translations by Andriy Savenets and art by Romana Romanyshyn and Andriy Lesiv. UPDATE: Check out good quality photos of the book here!

[Watch video on YouTube]

Good Read: "Тіло і доля" Тараса Антиповича

«[…] все це Африка, її розтоптана з північно-західного краю відбивна, вона лежала під твоїм літаком, сяк-так прикрита хмарками, як фіговим листям, Африка — ця гаряча відбивна, що ніколи не вихолоняє, хіба спустити на неї ядерну зиму — не можна було туди їхати, ти пам’ятаєш, як ви приземлилися в якійсь дірі, потім ти вийшов, узятий охоронцями у квадрат, тебе доправили до великого позашляховика, якоїсь такої напівамфібії, що не горить у вогні і не тоне в лайні, навіть у лайні африканських слонів, якщо вони цілим стадом навалять колективну купу, там пахло іншим повітрям, іншим пилом, іншими рослинами, іншими тілами, підсмаженими до чорноти, бо неграми не народжуються, неграми стають — від спеки, від ультрафіолету, від злиднів і гарячої печалі, це точно — в Африці і печаль гаряча, від такої печалі хочеться з’їсти сирого варана, лузати скорпіонів, як соняшникове насіння, закусувати короїдами, добутими з-під кори баобаба, кори, з якої місцева публіка плете риболовні сіті й вірьовки, а з листя баобаба вони роблять салати і варять супи, а з м’якоті баобаба бовтають лимонад, а в дуплах баобаба живуть, як у хатах — тобі це розповідав якийсь чорний місцевий гід, чий акцент майже не залишав шансів на розуміння краєзнавчих монологів, на лице екскурсовода сідали мухи, він їх не зганяв, як, зрештою, і всі мешканці цих країв, мух тут багацько, всіх не зженеш, а рухи краще зекономити для інших справ — для білування білих, наприклад.» [Ст. 102-104]

Ірландці про заробітчанство

Фото з блогу Девіда Вітлі

Ірландські мігранти традиційно були об’єктом зневаги як постачальники дешевої робочої сили. Прикметно, що нині саме ірландські поети як ніхто реагують на тему заробітчанства в Західній Європі. Так у «Cambridge Companion to Irish Poetry» Девід Вітлі в есеї «Ірландська поезія в ХХІ сторіччі» цитує вірш Джастіна Квінна «Українські будівельники»: поет-ірландець спостерігає, як чехи (чимало яких — заробітчани у Великій Британії) зі зневагою керують у себе українськими мігрантами — «прозорими людьми», які зводять «прозорі» будівлі («Принаймні, цього разу / вони не в танках» — пише Квінн, нагадуючи про радянську окупацію Чехословаччини):


                             Transparent things
Like these estates of towerblocks, civic buildings,
The new life promised everyone by Tesco,


Are what transparent men construct and tear
                     Straight down tomorrow.
What's left is less a capital and more a
Million people moving in the air.


А вчора Девід Вітлі опублікував на блозі свій вірш «Працівники-мігранти»:


DAVID WHEATLEY
MIGRANT WORKERS


If there are dozens there are a hundred,
frost on their boots but some bare-chested. 
Not one green shoot will be wasted: 
migrant workers, drifters, kindred


come from towns out east to stoop
to the earth this harsh-grained Lincoln dawn,
then stretch by the road, their day’s shift done,
stopping when this man says they stop.


This one has a master’s degree,
this one a girl in Brno and 
a girl in Grimsby. His best friend 
will kill a third in some skulduggery.


Some will not know, how you say,
names for what they pick in English, 
for pleasure, tedium or anguish, 
for banks of poppy, wild rose, daisy. 


Next summer finds them here or gone 
as the market or their whims dictate. 
The children they have yet to meet 
call here/there home in this/that tongue.

*

Девід Вітлі @ WhyTranslator