Ukrainsk-norske litteraturdager: mandag 1. - tirsdag 2. november 2010

Самюель Бекет у "Всесвіті"

Беккет, Семюел. Остання стрічка Среча:

П'єса / З англ. пер. Володимир Діброва //

1988. – №1.

*

Уот: Роман / З англ. пер. Володимир

Діброва // 1991. – №9-12.

New Release: "Регіони великої єресі та околиці" Єжи Фіцовського (2010)

Андрій Павлишин переклав усі тексти Єжи Фіцовського про Бруно Шульца.

*

Єжи Фіцовський. Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія / Перекл. з польськ. А.Павлишина. — Київ: Дух і Літера, 2010

Листи Самюеля Бекета: Том ІІ (1941-1956 рр.)

Том ІІ "Листів Самюеля Бекета" вийде в серпні 2011 року. Видання включатиме листи 1941-1956 років. Том І, нагадаю, вийшов торік у лютому й містить листи 1929-1940 років.

*

Via.

Sound Poetry: Poem in Dedication by Yury Zavadsky

For the first time in my life I was dedicated a poem. Yury Zavadsky wrote it in his typical Sound Poetry vein. Read it over at his site, and I copy it here:

НО_о^о_рО^р_рК

"18 поетів із Гетеборга": антологія сучасної шведської поезії | "18 Poets from Gothenburg": contemporary Swedish poetry anthology

Моя антологія сучасної шведської поезії "18 поетів із Гетеборга" нарешті повністю онлайн: читати/завантажити/друкувати можна тут. 18 авторів, 259 сторінок, 2 роки праці. Ще раз дякую — поетам, друзям, рідним та близьким, а також Sveriges författarfond та Kulturrådet. :-)

*

My contemporary Swedish poetry anthology 18 Poets from Gothenburg is finally online: you can read/download/print it here. 18 authors, 259 pages, 2 years in the making. I would like to once again thank poets and friends and kith and kin, as well as Swedish Authors’ Fund and Swedish Arts Council. :-)

Новий перекладацький проект у "Кабінеті"

Новий перекладацький проект "Третій Світ" — кожного передостаннього четверга в кав'ярні-книгарні "Кабінет". Зустрічі з перекладачами модерує Юрій Прохасько.


"Нам складно уявити собі модерного художника, який ніколи не чув про Пікассо або Родена. Водночас ми з легкістю переконаємося, який невідомий для нашої літератури Езра Паунд, оскільки немає достатньо перекладів. 


В літературі, на відміну від інших покликань, якими опікуються Музи, на шляху від творця додається ще одна ланка. Ім'я їй — переклад. Це конгеніальне літературне зусилля, яке є подвигом тою ж мірою, що й написання оригінальної книги. Працю цю здійснюють перекладачі, — люди, традиційно применшувані й затьмарювані своїми колегами, що створюють оригінали. 


Ми намагатимемося вивести їхню працю із затінку оригінальної творчості, їхні переклади — із затінків оригіналів, писаних незрозумілими для нас мовами, а їх самих — із тіні їхніх, дуже часто геніальних і доленосних для української культури, творінь, чи точніше — співтворінь."

21 жовтня о 18:00 — зустріч із Андрієм Шкраб'юком.

*

[Джерело]

Impromptu Translation: "Куди виведе крива" Сєрґєя Тімофєєва

СЄРҐЄЙ ТІМОФЄЄВ
КУДИ ВИВЕДЕ КРИВА

1985-го вони записали свій перший альбом
У дешевій студії в Іллінойсі. Їх було
Четверо, знали одне одного ще зі школи.
Гітарист працював на заправці, барабанщик
Вивчав акупунктуру, басист тинявся своєю
Кімнатою з пляшкою пива в руці, а фронтмен
Гаррі розносив пошту й зачитувався історіями
Про двадцятиметрових прибульців із синіми обличчями.
Їхня група називалася «Шльопанці». А альбом вони
Назвали «Шарк-Шарк-Шарк» і на обкладинку його поставили
Велику надувну акулу з насунутими на пащу
Сонячними окулярами. Цілих півроку вони домагалися
Можливості виступити в найпрестижнішому закладі
Свого містечка – музичному барі «28 люф». Але того
Вечора басист не прийшов. Через кілька днів решта дізналася,
Що він перебрався до проекту під назвою «Імперський
Нокдаун», чий синґл «Крива, коса» цього місяця
Пробився до топ-100 університетських радіостанцій.
А тоді, замість концерту, вони випили половину всього алкоголю в барі,
Так, принаймні, їм здавалось, і мало не до бійки
Полаялись із менеджером закладу, який горлав, що
«Ці шльопанці задрипані, гляньте лиш, от діряве нікчемне барахло!»
Через десять років їхній альбом став культовим серед підлітків
У розтягнутих светрах і високих черевиках, через двадцять
Половина барів у їхньому містечку називалась у честь тієї чи іншої
Їхньої пісні. Але тієї ночі й ранку за нею вони пересварилися
Геть-чисто й ніколи більше не грали разом,
Навіть не випивали одне з одним і зустрічаючись
Переходили на другий бік вулиці.

Пер. Лев Грицюк

*

Оригінал.

"Монолог" Самюеля Бекета

На Issuu лежить російський переклад п'єски Самюеля Бекета A Piece of Monologue/Solo. Переклав "Монолог" Міхаіл Бутов.

Хайку Тумаса Транстрьомера

На початку тижня Юлія-Ванда Мусаковська опублікувала в своєму ЖЖ мої переклади кількох хайку Тумаса Транстрьомера (а перед тим я публікував тут у себе її переклади інших віршів цього шведського поета). Дублюю свої переклади хайку Транстрьомера з незначними змінами.

*

Сонце заходить.

Наші тіні — велетні.

Скоро тінь — усе.

*

Ніч тече собі

зі сходу на захід у

темпі місяця.

*

Дві бабки, одна

із одною зчеплені,

продзижчали повз.

*

Біле сонце до

синьої гори смерті

самотньо біжить.

*

Твердині, чуже

місто, холодні сфінкси,

пусті арени.

Пер. Лев Грицюк

"18 поетів із Гетеборга": антологія сучасної гетеборзької поезії - 19. Еліза Інґварссон

Еліза Інґварссон (Elise Ingvarsson) народилася 1979 року, мешкає в Гетеборгу. Дебютувала 2005 року збіркою поезій «Об’ємисто залежить» («Beror skrymmande på»). 2009 року вийшла друга зібрка поезій «Пропозиція» («Ett förslag»).

[Читати/Завантажити/Друкувати]

*

«18 поетів із Гетеборга» — антологія сучасної поезії, представлена вісімнадцятьма поетами та поетками з другого за величиною міста Швеції.

1. Лінн Гансéн

2. Гелена Ерикссон
3. Йорґен Лінд
4. Раґнар Стрьомберґ

5/6/7. G=T=B=R=G
8. Кеннет Клеметс
9. Йоганнес Анюру
10. Давід Вікґрєн
11. Ульф Карл Улов Нільссон
12. Ліна Екдаль
13. Крістіна Фалькенланд
14. Анна Маттссон
15. Сара Галльстрьом
16. Фредрик Нюберґ
17. Памела Ясков'як
18. Маурітц Тістельо


[Лінн Гансéн врахована окремо та як учасниця G=T=B=R=G]


*

Більше про антологію — тут.

*

18 Poets from Gothenburg is a contemporary poetry anthology featuring eighteen male and female poets from the second largest city in Sweden (translated by Lev Hrytsyuk).

The poet from Gothenburg in this volume is Elise Ingvarsson.

Previously published poets include:

1. Linn Hansén

2. Helena Eriksson
3. Jörgen Lind
4. Ragnar Strömberg
5/6/7. G=T=B=R=G

8. Kennet Klemets
9. Johannes Anyuru
10. David Vikgren
11. Ulf Karl Olov Nilsson
12. Lina Ekdahl
13. Christine Falkenland
14. Anna Mattsson
15. Sara Hallström
16. Fredrik Nyberg
17. Pamela Jaskoviak
18. Mauritz Tistelö

[Linn Hansén is both a featured author and a member of G=T=B=R=G]


[Read More]

Exclusive: "Поезія у перекладі: «українська» Шимборська" Андрія Савенця

З люб'язного дозволу Андрія Савенця, найкращого українського перекладача Віслави Шимборської, публікую на Issuu його монографію "Поезія у перекладі: «українська» Шимборська".

[Читати/Завантажити/Друкувати]

*

Від автора

За намовою Левка Грицюка я зважився опублікувати на його блозі цю монографію, видану навесні 2006 року дуже символічним накладом. Зважився, бо мої переконання в потребі якомога ширшого й безкоштовного доступу читачів до публікацій наукового характеру в цьому випадку збіглися з комфортним статусом одноосібного власника авторського права. Блог WhyTranslator, вважаю, стане властивим місцем для такої публікації, а в майбутньому, хочеться мріяти, – цілої збірні перекладознавчих текстів.

За іронією долі, в мене зберігся лише файл PDF, у якому задокументовані всі недоліки тієї публікації, включно з друкарськими недоглядами й стилістичними неоковирностями (за які заздалегідь перепрошую). Але нехіть видаватися кращим, ніж ти є насправді, про яку пишу в постскриптумі, спонукає мене віддати на суд Читачів цей файл як своєрідний документ, у якому зафіксовані мої ще не такі давні захоплення, перспективи, наукові пріоритети, але також слабкості й обмеження. Буду втішений, якщо хтось із Вас захоче поділитися своїми рефлексіями, репліками й зауваженнями безпосередньо зі мною, написавши на адресу savenets@gmail.com.

А.С.

"5-річка": 2. Отар Довженко

"5-річка" — новий проект на моєму блозі. Я проситиму різних цікавих людей написати про книжки, які справили на них найбільше враження в 5-, 10-, 15-, 20-, 25- і т.д.-річному віці. ("Крок" = 5 років. Ідея не нова, але прикольна.) Це можуть бути книжки, що досі визначають багато чого в житті людини зараз, а можуть бути книжки, які людина "пережила" й забула... У будь-якому разі, буде цікаво! :-)

Чергову "5-річку" здає... Отар Довженко!

*

5 років

«Невинные убийцы», Джейн і Гуго Ван Лавік-Гудолли

До цієї науково-популярної книжки про життя гієн, гієноподібних собак та шакалів у східноафриканських національних парках Нгоронгоро та Серенгеті я йшов тернистим, хоч і дуже коротким шляхом читацької еволюції. Навчившись читати у п’ять, я абсолютно не цікавився книжками, які розповідали про людей – мене захоплювали виключно тварини. Але, досить рано зрозумівши неправдивість казок, я навідріз відмовлявся слухати про те, як півники і зайчики говорять, лисичка дружить із вовчиком, а мишка допомагає кішці тягти ріпку. Хотілося м’яса. Книжка із страшними гієнячими писками на жовтій палітурці була, звісно, неймовірно складною, але я якимось чином її розбирав і на цілі тижні занурювався у світ справжньої живої природи. Чітко пам’ятаю, як повернувся із вступної співбесіди у школі (мені щойно виповнилось шість), де мені показували літери і питали їхні назви, й читав улюблену книжку, лежачи на підлозі біля книжкової шафи в бабусиній квартирі. Цікаво було б переглянути її зараз, напевно, це викличе масу флешбеків.

10 років

«Тарзан – вихованець великих мавп», Едґар Берроуз (переклад Юрія та Олега Покальчуків)

Хоча минуло чотири чи п’ять років, за які я став справжнім рідоголіком, ця книжка давалась мені не легше за «Невинных убийц». Адже вона була українською мовою, якої я не знав і знати не міг – у середовищі, де я ріс, українська траплялась лише у вигляді окремих вивісок, уривків фраз на телебаченні, яке в нашій сім’ї дивились мало, і лише з третього класу – доволі млявих і безсистемних спроб викладати нам предмет «українська мова і література» в школі. Але російського «Тарзана» у продажу не було, був український, я досі був закоханий у все, що стосувалося тварин, тож читати мусив. Я не мав навіть словника. Пам’ятаю цей психоделічний ефект – я не розумів найпростіших слів, як «гілка», «мавпа», «крок», і мусив здогадуватись асоціативно. Метод виявився непоганим: хоча наступні частини «Тарзана» я читав уже російською, бо українське книговидання наказало довго жити разом із Радянським Союзом, перша книжка стала для мене своєрідним віконцем у майбутнє. P.S. Коли я побачив у журналі «Молода Україна» 2006 року заголовок «Єбля в метро з українським Берроузом» (насправді це було інтерв’ю Іди Ворс із Світланою Поваляєвою), я дуже сміявся з тільки мені зрозумілих причин.

15 років

 «Вчення дона Хуана…» та подальші книжки, Карлос Кастанеда

Кастанеду зазвичай із легкістю, без розбору відносять до езотерики та містичних вигадок, хоча насправді я навіть тепер, подорослішавши на 15 років, відчуваю саме до цієї теорії якусь дивну довіру. В 15 ми з друзями були хворі Кастанедою – вірили в усе до останнього слова, відчували все, що треба було відчувати, бачили, бо ну дуже хотілось бачити. Якщо цей чувак справді вигадав усе, що написав, то він справжній геній, якого слід ушановувати за спроможність створити настільки близький до реальності, вірогідний віртуальний світ. Мій друг, який утаємничив мене в кастанедіанське знання, отримане ним самим від старшого брата, стверджував, що успішно пробує певні серйозні практики, які в тій системі координат багато до чого зобов’язували… Але потім вирішив, що світ «тоналю» цікавить його більше, ніж «нагваль». Я про нагваль навіть не мріяв. До речі, чути кастанедіанську термінологію від чужих людей мені дотепер якось образливо, ніби хтось вліз у наші приватні юнацькі таємниці. Як і слухати про те, що все це – наслідок поїдання кактусів із грибами. Дивно, що досі ніхто не переклав і не видав Кастанеду українською, це була б і для мене чудова нагода перечитати.

20 років

«Чорний замок Ольшанський / Дике полювання короля Стаха», Володимир Короткевич

Завдяки радянським фільмам (до речі, наскільки я знаю – хрінової якості, сам перевіряти не став, бо маю на радянське кіно стійку алергію) ці твори білоруського класика ХХ століття вважають пригодницькими. Хоча насправді це дуже глибокі, модерністичні, дуже несовкові речі. Читати, звісно, краще в оригіналі (що я нещодавно з задоволенням зробив), але у 20 років ця книжка потрапила до мене в українському перекладі. Так сталося, що перший і другий (взагалі, знакові для мене книжки я можу перечитувати багато разів із кроком у рік-два) рази я читав цю книжку в момент перебування на межі, руйнації звичного для мене світу, переходу до нового й невідомого. Саме цю книжку – єдину – я взяв із собою, коли збирав речі до Львова. Хоча ні, брешу, була ще одна, але її я навіть не читав – поклав на трамвайній зупинці, бо читати щось звичайне в тогочасному стані повної екзальтації був неспроможний, а Короткевич сприймався навіть не як текст, а як набір життєстверджувальних і цілющих меседжів. Згодом я перечитав усього Короткевича (його бібліографія, на жаль, не така вже й велика), якого зміг дістати, але це було вже трохи не те.

25 років

«Пісьма братана», Женя Галяс

Впевнений, що геніальний витвір, приписуваний київському гопнику, колись вивчатимуть літературознавці. Поки що люди, знайомі з цією книжкою, діляться на тих, хто в захваті, і тих, для кого це «не їхнє». А також невелику кількість тих, хто не подужав, але засуджує за суржик і матюки. Насправді мова, орфографія, синтаксис, пунктуація та оформлення цієї книжки становлять дивовижну, бездоганну концептуальну єдність, яка – я дуже, дуже уважно читав «Пісьма», - порушується лише один раз, коли мати героя каже, що закрила банку «перцив». Хтось розумний зарахував «Пісьма братана» до українського магічного реалізму, і мені така версія подобається. Якщо спромогтися адаптуватись до стилістики цієї книжки і прочитати її уважно, залишаєшся по-доброму зачарованим. Звісно, це можливо за наявності певного почуття гумору та знання українських реалій: ані перекласти «Пісьма» будь-якою іншою мовою, ані сподіватись на те, що їх зрозуміють нащадки навіть у першому поколінні, неможливо. Тому треба ловити момент.

30 років

…мені ще, на щастя, немає, але скоро буде

На сьогодні найбільшою літературною подією мого життя є (віднедавна) і наразі залишається цикл Анджея Сапковського про Відьмака, який я прочитав спершу в російському перекладі, а потім відразу в оригіналі, освоюючи польську без словника так само, як 20 років тому – українську. В плані отримування кайфу від літератури це були, напевно, найщасливіші місяці мого життя, коли я розлучався з електронною книжкою хіба що на час сну. Для того, щоб почати перечитувати, доведеться почекати ще з півроку – для того, щоб пам’ять про зміст книжки вивітрилась із моєї голови вперше, зазвичай достатньо року. До речі, я вирішив віддячити авторові й виписав собі з Польщі повну добірку в паперовому форматі.

Отакі справи. Сподіваюсь, ніхто не чекав від мене, що я сноб і естет, читаю Кутзее, Малларме, Букстехуде (ні, це композитор), Гессе, Гайне і Забужко. На жаль, мій читацький світогляд доволі примітивний, зате різноманітний.

*

1. Ігор Котик

24 хайку про те, що хіп-хоп не помер

Хіп-хоп — поезія чи ні? Поки в Америці та в цілому світі сушать собі голову над цим запитанням, Гіманшу Сурі (Himanshu Suri) з веселої бруклінської банди Das Racist написав цілих 24 хайку про те, що хіп-хоп не помер (як дехто намагається стверджувати). Have fun! :-)

*

1

Hip-hop dies each year.

How many lives hip-hop got?

Is hip-hop a cat?

2

This ain’t reverting

back to your mom’s disco dog.

Technology.

3

Elder statesmen! Dads!

Turn down that autotune, son!

Your jeans are skinny!

4

“Improbably weird?”

Only if you’re looking in

from the outside though.

5

Nah Right never called

hip-hop “improbably weird”.

Thanks so much, Nah Right.

6

Jay-z’s Blueprint 3

Is just as weird as Weezy.

“Hater” is real weird!

7

Where near Jay’s old hood

does Sasha Frere Jones reside?

He cough up a lung?

8

Don’t disagree with

every thing he said but

why so alarmist?!?!

9

Gucci just dropped four

mixtapes. Sounds like hip-hop is

alive and kicking.

10

Are you suggesting

there are no new ideas

left to rap about?

11

Freddie Gibbs is dope

but so is Young Dro and like

ten other rappers.

12

Has rock been dead for

ages since it too builds on

older ideas?

13

Rock seems alive to

me. I saw a great band play

last night at Glasslands.

14

Stop trying to kill

rap. Matter of fact please let

it rock. Go away.

15

8 Yahoo! answer

pages all dedicated

to the death of rap?

16

Timekeeper of pop?

Who made you the time keeper

of hip-hop, New Yorker?

17

This is how I feel

when Anon. commenters talk

rap on BK Veegz.

18

Don’t like when Pitchfork

claims authority on rap.

Don’t like when you do.

19

Leave hip-hop alone.

What is this article ’bout?

Define hip-hop please.

20

You’re great grandfather

was Edgar Wallace. Mine was

some broke brown subject.

21

Why did I think you

were biracial for so long?

Writer payola?

22

Hip-hop is not dead.

Polka is dead. It died and

is not coming back.

23

Electro-rap and

Africa Bambaataa’s not

that different man.

24

Bambaataa sampled

Kraftwerk and that was back in

1982!!!

*

[Source]

Перекладачі Маріо Варгаса Льоси-2

Андрій Савенець, відповідаючи в приватному мейлі на мій попередній пост, пише: "Найперший твір, із яким я колись познайомився, це роман "Хто вбив Паломіно Молеро?" в перекладі Лева Олевського і Сергія Борщевського - "Всесвіт" 1988, №8, с. 66-118. Покажчик "Всесвіту" подає також, що першою перекладною публікацією Льоси в ньому була новела "Гість" у перекладі Анатоля Перепаді (!), 1976, №2.".

Перекладачі Маріо Варгаса Льоси

Анна Кьолер (Anna Köhler) зі шведського перекладацького блогу Översättarbloggen підрахувала шведських перекладачів Маріо Варгаса Льоси. Їх троє: Петер Ланделіус (Peter Landelius), Елізабет Гелмс (Elisabeth Helms) та Анніка Ернстсон (Annika Ernstson). Цікаво, хто ще перекладав Льосу українською, крім Юрія Покальчука?

Маріо Варгас Льоса українською

Зелений дім: Роман /Перекл. з ісп. та післям. Ю. Покальчука. Київ, видавництво художньої літератури «Дніпро», 1988 р. (Серія «Зарубіжна проза ХХ століття»)

[Джерело]

2010 Nobel Prize: Mario Vargas Llosa

"for his cartography of structures of power and his trenchant images of the individual's resistance, revolt, and defeat"

Exclusive: Тумас Транстремер у перекладі Юлії-Ванди Мусаковської

З люб’язного дозволу Юлії-Ванди Мусаковської ексклюзивно публікую добірку її перекладів віршів шведського поета Тумаса Транстремера. Триває Нобелівський тиждень, і Транстремеру пророкують Нобеля. Хто саме отримає найпрестижнішу літературну нагороду світу, дізнаємося вже цього четверга. Зазначу, що Юлія-Ванда Мусаковська працює й над перекладами Транстремерових інших віршів.

*

Minnena ser mig

En junimorgon då det är för tidigt

att vakna men för sent att somna om.

Jag måste ut i grönskan som är fullsatt

av minnen, och de följer mig med blicken.

De syns inte, de smälter helt ihop

med bakgrunden, perfekta kameleonter.

De är så nära att jag hör dem andas

fast fågelsången är bedövande.

Спогади бачать мене

Червневий ранок, коли зарано

прокидатись, але запізно, щоб знову заснути.

Я мушу вийти надвір у зелень, яка заповнена

спогадами, і вони проводжають мене поглядами.

Їх не видно, вони повністю зливаються

із фоном, бездоганні хамелеони.

Вони так близько, що я чую їхнє дихання,

хоча й пташині співи оглушують.

*

Storm

Plötsligt möter vandraren här den gamla

jätteeken, lik en förstenad älg med

milsvid krona framför septemberhavets

svartgröna fästning.

Nordlig storm. Det är i den tid när rönnbärs-

klasar mognar. Vaken i mörkret hör man

stjärnbilderna stampa i sina spiltor

högt över träden.

Шторм

Зненацька мандрівник зустрічає

старий великий дуб, який - мов скам’янілий лось,

із кроною завширшки з милю, перед чорно-зеленою

фортецею вересневого моря.

Північний шторм. Це в той час, коли зріють

грона горобини. Пробудженому в пітьмі

чується, як сузір’я б’ють копитами у своїх стійлах

високо над деревами.

*

C-dur

När han kom ner på gatan efter kärleksmötet

virvlade snö i luften.

Vintern hade kommit

medan de låg hos varann.

Natten lyste vit.

Han gick fort av glädje.

Hela staden sluttade.

Förbipasserande leenden -

alla log bakom uppfällda kragar.

Det var fritt!

Och alla frågetecken började sjunga om Guds tillvaro.

Så tyckte han.

En musik gjorde sig lös

och gick i yrande snö

med långa steg.

Allting på vandring mot ton C.

En darrande kompass riktad mot C.

En timme ovanför plågorna.

Det var lätt!

Alla log bakom uppfällda kragar.

До-мажор

Коли він ішов по вулиці після побачення,

сніг кружляв у повітрі.

Зима прийшла,

поки вони кохалися.

Ніч світилася білим.

Від радості він ішов швидко.

Ціле місто схилялося перед ним.

Усмішки перехожих –

всі посміхалися за піднятими комірами.

Було так вільно!

І всі знаки питання почали співати про присутність Бога.

Так він думав.

Музика звільнилась

і вийшла у шалений снігопад

довгими кроками.

Все було на шляху до ноти «до».

Тремтячий компас вказував на «до».

Година понад стражданнями.

Було так легко!

Всі посміхалися за піднятими комірами.

*

Morgon och infart

Havstruten, solskepparen, styr sin väg.

Under honom är vattnet.

Nu slumrar ännu världen som en

mångfärgad sten i vattnet.

Outtydda dag. Dagar -

som aztekernas skrivtecken!

Musiken. Och jag står fångad

i dess gobeläng, med

höjda armar - lik en figur

ur allmogekonsten.

Ранок і в’їзд

Морська чайка - шкіпер сонця - керує своїм польотом.

Під нею – вода.

Зараз світ іще дрімає,

наче багатоколірний камінь у воді.

Незрозумілі дні. Дні –

наче письмо ацтеків!

Музика. І я стою, ув’язнений

у цьому гобелені,

з піднятими руками – як фігура

з народної творчості.

*

Schubertiana

[I]

I kvällsmörkret på en plats utanför New York, en utsiktspunkt där man med en enda blick kan omfatta åtta miljoner människors hem.

Jättestaden där borta är en lång flimrande driva, en spiralgalax från sidan.

Inne i galaxen skjuts kaffekoppar över disken, skyltfönstren tigger av förbipasserande, ett vimmel av skor som inte sätter några spår.

De klättrande brandstegarna, hissdörrarna som glider ihop, bakom dörrar med polislås ett ständigt svall av röster.

Hopsjunkna kroppar halvsover i tunnelbanevagnarna, de framrusande katakomberna.

Jag vet också - utan all statistik - att just nu spelas Schubert i något rum därborta och att för någon är de tonerna verkligare än allt det andra.

Шубертіана

[I]

У вечірній темряві десь поблизу Нью-Йорку є точка, з якої можна одним поглядом охопити домівку восьми мільйонів людей.

Велике місто у далечі - це довгий мерехтливий замет, спіральна галактика з боку.

Всередині галактики над мийкою запускають горнята для кави, вітрини жебрають у перехожих, у натовпу черевиків, які не лишають слідів.

Повзучі пожежні драбини, двері ліфтів, які ковзають і зачиняються, за дверима із поліцейськими замками - постійне хвилювання голосів.

Утрамбовані тіла дрімають у вагонах метро, у катакомбах, які біжать уперед.

Я також знаю – без усієї статистики – що саме зараз там у кімнаті далеко грає Шуберт, і для когось ці звуки реальніші за все те інше.

*

Allegro

Jag spelar Haydn efter en svart dag

och känner en enkel värme i händerna.

Tangenterna vill. Milda hammare slår.

Klangen är grön, livlig och stilla.

Klangen säger att friheten finns

och att någon inte ger kejsaren skatt.

Jag kör händerna i mina haydnfickor

och härmar en som ser lugnt på världen.

Jag hissar haydnflaggan – det betyder:

”Vi ger oss inte. Men vill fred.”

Musiken är ett glashus på sluttningen

där stenarna flyger, stenarna rullar.

Och stenarna rullar tvärs igenom

men varje ruta förblir hel.

Аллегро

Я граю Гайдна після чорного дня

і відчуваю легке тепло в руках.

Клавіші прагнуть. М’які молоточки стукають.

Звук - зелений, живий і тихий.

Звук говорить, що свобода існує,

і що хтось не платить імператору податків.

Я запихаю руки у свої гайднівські кишені

і наслідую того, хто легко дивиться на світ.

Я підіймаю гайднівський прапор – це означає:

«Ми не здаємось. Але хочемо миру.»

Музика - це скляний будинок на схилі,

на який летить каміння, котиться каміння.

І каміння прокочується крізь нього,

але кожна шиба залишається цілою.

*

Från berget

Jag står på berget och ser ut över fjärden.

Båtarna vilar sommarens på yta.

"Vi är sömngångare. Månar på drift."

Så säger de vita seglen.

"Vi smyger genom ett sovande hus.

Vi skjuter sakta upp dörrarna.

Vi lutar oss mot friheten."

Så säger de vita seglen.

En gång såg jag världens viljor segla.

De höll samma kurs - en enda flotta.

"Vi är skingrade nu. Ingens följe."

Så säger de vita seglen.

З гори

Я стою на горі і дивлюсь на затоку.

Кораблі відпочивають на поверхні літа.

«Ми сомнамбули. Мандрівні місяці.»

Так кажуть білі вітрила.

«Ми прокрадаємося сплячим будинком.

Ми повільно розчиняємо двері.

Ми притуляємося до свободи.»

Так кажуть білі вітрила.

Якось я бачив, як пливли бажання світу.

Вони тримали однаковий курс – єдиним флотом.

«Ми тепер розпорошені. Ніхто не йде за нами.»

Так кажуть білі вітрила.

*

Svarta vykort

I

Almanackan fullskriven, framtid okänd.

Kabeln nynnar folkvisan utan hemland.

Snöfall i det blystilla havet. Skuggor

brottas på kajen.

II

Mitt i livet händer att döden kommer

och tar mått på människan. Det besöket

glöms och livet fortsätter. Men kostymen

sys i det tysta.

Чорні листівки

І

Календар заповнений, майбутнє невідоме.

Кабельне муркоче народну пісеньку без країни походження.

Снігопад у свинцево-тихому морі. Тіні

борються на пристані.

ІІ

Посередині життя трапляється, що приходить смерть

і знімає мірки з людини. Ці відвідини

забуваються, і життя продовжується. Але костюм

шиється в тиші.

*

Efter någons död

Det var en gång en chock

som lämnade efter sig en lång, blek, skimrande kometsvans.

Den hyser oss. Den gör TV—bilderna suddiga.

Den avsätter sig som kalla droppar på luftledningarna.

Man kan fortfarande hasa fram på skidor i vintersolen

mellan dungar där fjolårslöven hänger kvar.

De liknar blad rivna ur gamla telefonkataloger—

abonnenternas namn uppslukade av kölden.

Det är fortfarande skönt att känna sitt hjärta bulta.

Men ofta känns skuggan verkligare än kroppen.

Samurajen ser obetydlig ut

bredvid sin rustning av svarta drakfjäll.

Після чиєїсь смерті

Одного разу стався шок,

який залишив по собі довгий бляклий, мерехтливий хвіст комети.

Він стає нам притулком. Він розмиває телевізійні зображення.

Він накопичується, як холодні краплі на дротах електромережі.

Можна так само плентатися на лижах під зимовим сонцем

поміж гаїв, де ще висить торішнє листя.

Воно схоже на сторінки, вирвані зі старих телефонних довідників –

імена абонентів поглинуті холодом.

І так само приємно відчувати, як б’ється твоє серце.

Однак часто відчувається, що тінь реальніша за тіло.

Самурай виглядає незначним

поряд зі своїм обладунком із чорної драконячої луски.

Ерленд Люе в перекладі Ірини Сабор: "Наївний. Супер" і "Тихі дні у Мішаній Частині"

Арт-журнал "AZH" виклав для завантаження .pdf культової книжки норвезького письменника Ерленда Люе "Наївний. Супер". Переклад виконала Ірина Сабор. До слова, незабаром в одному з українських видавництв вийде найсвіжіший роман Люе "Тихі дні у Мішаній Частині" (Stille dager i Mixing Part, 2009) в перекладі Сабор.

Pop Poetry: "Flax" by Gem Club

leave him as a boy 

his laugh divides the day in two 
let him dream of birds 
i wish i was more like him 
instead i'm shaking in the sun 
he came in a wave 
his wings were full of songs 
white and unafraid 
i wish i had known him then 
i wish i was more like him 
anyway i'd love to see you there 
outside that place someday 
and secure i hope to see you there 
outside yourself someday 
anyway i hope i see us there 
outside that place someday 
and secure i'd love to see us there 
outside ourselves 
someday

New Release: The Penguin Book of Irish Poetry (ed. by Patrick Crotty)

The Penguin Book of Irish Poetry features the work of three Nobel laureates - W. B. Yeats, Samuel Beckett and Seamus Heaney - as well as Jonathan Swift, Oscar Wilde, Thomas Moore, Patrick Kavanagh, Louis MacNeice, Eavan Boland and James Joyce. It also includes epigrams, traditional verses and Old Irish songs, with 250 new English translations by the greatest poets currently working, including Seamus Heaney and Ciarán Carson.

[Read More]

Рон Вінклер у перекладі Василя Лозинського

Добрі вірші в доброму перекладі. На "Просторах" — добірка німецького автора Рона Вінклера в перекладі Василя Лозинського. Вірші — зі збірки "Фраґментовані водойми" (2007).

*

Рон Вінклер народився 1973 року в Єні (Німеччина). Автор поетичних збірок: «Окремі перехожі» (2004), «Фраґментовані водойми» (2007), «Бурхлива тиша» (2010), перекладач сучасної американської поезії та упорядник антологій: «Сила тяжіння. Молода американська поезія» (2007); «Нова книга. Нова молода лірика» (2008); «Краса виразного шуму моря. Балтійські вірші» (2010). Мешкає в Берліні. На даний час перебуває на письменницькій резиденції у місті Кордова (Аргентина).