Ларкінова тінь мене здивувала. Він цитував Данте:
„«Світло дня щезало, і повітря кольору умбри
Угамовувало кожну земну істоту,
Звільняло їх од їхніх трудів скрізь.
Один я ладнався на свій спробунок
Нелегкий: на подорож і на обов’язок»,
І ніщо не змінилось; автобуси в час пік
Тягли містом заморених і стомлених людей.
Я міг би бути мудрецем, який собі вирушає
Попід світлами Різдвяними — якби не відчуття
Зазделегідь попередженої подорожі назад
У нутро звичайного.
Я ж — як і колись. Готовий перехилити чарчину.
Чоловік «із-дев’ятої-до-п’ятої», який бачив був поезію.”
--
Переклад 6.4.2007
Зі збірки Seeing Things (1991)
Немає коментарів:
Дописати коментар