Презентація антології сучасної шведської поезії "18 поетів із Гетеборга" відбудеться в суботу 17 вересня з 19:00 до 20:30 в кав'ярні-книгарні "Кабінет" на Шостому міжнародному літературному фестивалі в рамках 18 Форуму видавців у Львові.
Шведське радіо поставило українську п'єсу "Хрематофобія" Наталії Коломієць. Тема радіоп'єси злободенна — хабарництво. Високопосадовець державної установи захворює на дивну хворобу — не може взяти в руки грошові купюри… Текст радіоп'єси шведською переклав Дмитро Плакс (Dmitri Plax). Тут можна подивитися на фото, зняті під час постановки п'єси, а тут — послухати її повністю.
Віткаци, "бляха муха". :-) У рамках нового польсько-українського театрального проекту "Бляха муха" вперше українською мовою переклали 6 п'єс Станіслава Іґнаци Віткєвіча: "Мати", "Каракатиця", "Ласощі й макаки, або зелена пігулка", "Соната Вельзевула", "Вар'ят і монашка", "Бляха муха". Як пишуть у прес-релізі, у "проекті працює перекладацька лабораторія і вже у вересні всі п'єси будуть доступні для українського читача у повному обсязі".
Майже рік минув із того часу, коли шведська поетично-акордеонна постановка "Хто плаче за Єммою Бломгофф" побувала в Україні. Днями я знайшов кілька оригінальних треків із постановки на SoundCloud.Com. Нижче подаю 2 треки разом із текстами в моєму перекладі зі шведської, спільний трек Анни Ґуставссон із Юлією Вандою-Мусаковською та інструментальну композицію. Тексти з постановки "Хто плаче за Єммою Бломгофф", нагадаю, можна почитати тут.
Давненько бачилося морських левів
морських левів із м’ячем
морських левів без м’яча
червоний м’яч
синій м’яч
стілець
трюки з м’ячем
трюки без синього м’яча
оберт на стільці
оберт на носі
оберт із червоним м’ячем
оберт із перекидом
оберт без музики
оберт із музикою
труби
вуса
оберт на холодному носі на канаті
оберт із синім м’ячем на трапеції
холодний ніс синій м’яч труба трапеція
трюк із червоним м’ячиком
оберт перекид на стелі
ззаду спереду на стільці на м’ячі
без спідниць
дуже-дуже давненько бачилося морських левів у спідницях
плісируваних спідницях
немає за чим тужити
немає за чим шкодувати
морські леви
три морські леви можливо
тирса
танцівниця
прикрашені перами коні без спідниць
плечі
танцівниця на коні
російські плечі піраміда з плечей
переповнене шатро
немає
немає за чим шкодувати
розпиляна пані
якийсь кріль
Вона жила десь, але важливо, коли вона жила.
Вона жила під час війни. Вона жила в серпні.
Ймовірніше, що собака вб’є курча у воєнний час, аніж у мирний час.
Сподіваюсь, у дев’ятнадцятому сторіччі було тепло.
Сподіваюся, під час Відроження гуляли собі.
У Середньовіччі. Сподіваюсь, у Середньовіччі зранку ніжились у ліжку.
Сподіваюсь, у п’ятдесятих було добре кіно.
Сподіваюся, німецькі чоловіки добре ставилися до німецьких дітей, німецькі чоловіки добре ставилися до німецьких жінок, німецькі жінки добре ставилися до німецьких дітей, німецькі діти добре ставилися до німецьких собак. Ні, добре вони не ставилися.
Важливо знати, як вона жила, але цікавіше — коли.
Коли жила вона?… вона жила під час кризи.
Ймовірніше, що дитина потягне іншу дитину за волосся, коли впаде біржа.
Сподіваюся, під час класицизму люди організувалися.
Сподіваюся, люди бачилися.
Історична особа може сказати іншій особі, що отепер — починається, але коли мається на увазі?
Усі країни важливі, лише не водночас. Франція була важлива, але чи важлива вона тепер? Ні.
Усі мусять бути вільні, це відбувається не водночас, не в усіх країнах, але, сподіваюсь, так було раніше.
Є різниця між — убити когось і взяти й забути підтримувати життя комусь.
Забувають підтримувати життя собаці.
Забувають підстригати дітям волосся.
Це легко стається і це цікаво, але — не продовжується.
Сумно те (і це стосується чого завгодно), що все закінчується.
Солдат є солдатом в один час, але шевцем — у інший.
Сподіваюся, спочатку він швець, потім солдат, а потім поляже на війні. Ні, сподіваюся, він солдат, потім поляже на війні, потім врятується і стане шевцем.
Потрібно довго думати про німецьких чоловіків, німецьких жінок та їхніх собак, німецьких собак та їхню шерсть, німецькі сім’ї та їхнє здоров’я. Їхнє дуже погане здоров’я. Їхнє дедалі гірше здоров’я. Їхнє гарне вбрання та їхнє погане здоров’я.
Тому що була війна.
Не тому, що була війна, війна завжди десь є, а тому, що війна наближалася.
Бо чекали на війну.
Тому, що чекали на війну, тягли одне одного за волосся.
Потрібно традицію, свободу, близькість, — і хто завгодно каже це, але більше людей каже це у воєнний час.
Більше людей каже це у двадцятому сторіччі.
Чудові й спокійні, німецькі чоловіки й жінки — чудові й спокійні, а особливо — у мирний час.
Сподіваюся, під час модернізму уникли сумніву.
Сподіваюсь, у вісімдесятих сиділи за столиками з картатими скатертинами.
Сподіваюся, французькі сім’ї добре ставилися до німецьких сімей, німецькі сім’ї були більші, ніж шведські сім’ї, шведські сім’ї не здавали своїх позицій норвезьким сім’ям, сподіваюся, норвезькі сім’ї пам’ятають французькі сім’ї. Великі прості французькі сім’ї.
Вона жила десь, це важливо, але важливіше — як.
Як жила вона?… вона жила як швачка, швачка, яка брала участь у війні і полягла на війні, але потім врятувалася.
Історична особа може сказати іншій, що оце — кінець, але коли мається на увазі?
Sjón знову пише для Björk. На її новому альбомі Biophiliaісландський поет — співавтор пісень "Cosmogony", "Virus" і "Solstice". Sjón уже не перший рік співпрацює з Björk. Його оригінальні вірші та їхні переклади різними мовами можна почитати, наприклад, тут.
Літературний журнал "ПРОSTORY" опублікував вибрані поезії Сєрґєя Тімофєєва в моєму перекладі з російської. Усього — 7 віршів: "Дні ангелів", "Вже", "Гімн бідняків", "Стара війна", "Нова хвиля", "Північ" і "Мистецтво французького кіно..."
Крім Ерленда Лу, Тер'є Геллесена, двох перекладачів і представниці NORLA, на Шостий міжнародний літературний фестиваль у рамках 18 Форуму видавців у Львові з Норвегії приїдуть ще двоє дуже цікавих поетів: Тіна Омудт (Tina Åmodt) та Геннінґ Г. Берґсваґ (Henning H. Bergsvag). Нижче подаю уривки текстів цих поетів у моєму перекладі з норвезької, які ввійдуть до альманаху літфесту.
*
ТІНА ОМУДТ
МАПА І КІЛЬКА ДІТЕЙ
Знову була ніч. Ми готувалися прокинутись.
Прокидаєшся, і часто — більше нічого.
Але одного ранку ми встали й народили дітей.
Було нас сімсот жінок із датою пологів одного й того самого дня.
Ми мали різний одяг і різні фігури, але платили податки в тій самій комуні — комуні, в якій ми всі
жили.
Деякі мали висипку.
Деякі були блондинками.
Деякі обожнювали котів.
Деякі писали романи.
Деякі були одружені з домашніми майстрами.
Деякі зривали квіти з сусідового саду.
Деякі фантазували про злягання з тваринами.
Деякі були незаймані.
Деякі боялися ворожок.
Деякі завжди писали довгі мейли.
Деякі втішились би вторгненню.
Багато хто хотів через деякий час позбутися причетних, але мірою розвитку вагітності стало зрозуміло,
що це була погана думка.
Пер. Лев Грицюк
*
ГЕННІНҐ Г. БЕРҐСВАҐ
Що ти бачиш?
Смерть зростила в тобі
очі. Несхитний погляд.
Кажеш, що мене
не бачиш.
Що мене немає.
До твого рота вкладаються слова.
Чи можу я повірити в те, що ти кажеш?
Що ти бачиш?
Що дає спокій твоєму обличчю?
Смієшся
моїм ротом.
Зводиш нові стіни, що
не бачили світу.
Що дає спокій твоєму обличчю?
Твої долоні лежать мертві на колінах, але
ти продовжуєш говорити.
Мова — одягнена, хоч її й не видно.
Ніхто не відкидає тіні на текст.
До твого рота вкладаються слова. Чи можу я повірити в те, що ти кажеш?
Що ти бачиш? Розкажи.
:Великий птах тягнув поїзд.
Із червоно-чорного дзьоба виривалася пара.
Вагони були повні півнів.
У шоломах із високими гребенями вони їхали на війну.
Одним із учасників Шостого міжнародного літературного фестивалю в рамках 18 Форуму видавців у Львові буде норвезький письменник Тер'є Геллесен. Нижче подаю його біографію та вірші в моєму перекладі з новонорвезької.
*
Тер’є Геллесен (Terje Hellesen) (нар. 1973 р.) — поет, романіст, дитячий письменник.
Дебютував 2005 року збіркою поезій «Щось із тебе існує деінде» («Noko av deg lever andre stader»), що отримала схвальні критичні відгуки.
2006 року видав роман «Акселератор» («Akselerare») про чоловіка, який переживає кризу. 2008 року — роман «Сома» («Soma»), в якому дочка пише роман про свого батька, а паралельною лінією сюжету є подорож письменника разом зі своїм другом-фотографом до Берліна, які шукають там сліди героя роману. У кожному зі своїх романів Геллесен використовує сильну й експресивну мову, сповна демонструючи свій талант.
Як дитячий письменник Геллесен дебютував 2008 року книжкою «Синій кит танцює сальсу» («Kvalen Blå dansar salsa»). Це шалена й весела книжка про те, як ділити з кимось своє життя з усім добрим і поганим.
На Шостому міжнародному літературному фестивалі в рамках 18 Форуму видавців у Львові Тер’є Геллесен представить також виставку «Проект Прип’ять: поетичні розкопки» (pripyat.no), в якій сучасна поезія поєднується з макро- та мікрофотографією.
*
(літнє тепло)
хочеться надвір
сидіти перед вікном
бачити як злітають літаки
чути як гудуть авто
відчувати як пилок збуджує здушені плачем носові цибулинки
отоді пив би я світле «літнє пиво»
курив сиґариллу й читав непокірну
літературу
увечері сонце зайшло б у мене
і лежав би я
під тонкими покривалами
ніжачись у списаних аркушах
із темнішого боку всесвіту
складки слів
може встав би я тоді
написав би щось під зірками
про зірки
але зірки сяють здавна
не треба їм мого літнього тепла
інші вже прокололи дірки
у нічному небі своїми членами зі сну
лиш аби
створити нові зірки
навколо яких можна складати долоні
жарину з допомогою якої
запалювати вогнища під людьми
ні якби встав я
то вийшов би у вечір
був би чимось живим
що потребує дихати
у ньому
(те саме життя)
ранкової пори коли
серце лише шепоче
не забуваю про власну смерть
зараз я — ввесь час
те саме життя
ще раз
так само як я піднімаю склянку
зі свіжим соком
багато разів
цього ранку
невеличка похоронна процесія проходить
раз за разом
тим самим шляхом
і так само як іноді я відчуваю
що чуття збіглися
з відчуттями
у радості
як гарно було б
якби паралельні лінії одного разу зустрілися
а вічність дійшла кінця
(народження)
з’явився на світ я
згодом —
межею
для всього навколо
десь-інде
радість
чи глибока тривога
ще один
колодязь який треба накрити
з’явився на світ я
згодом —
межею
для всього навколо
відстанню
яку встановлює біль
*
якщо власні слова — вбивають…
мої власні слова…
аби могти говорити
далі
може міг би я тоді розглядати кров і червону фарбу як одне й те саме —
Ірина Колиба-Ковальська, художниця, яка ілюструє "Лексикон інтимних міст" Юрія Андруховича, поділилась однією ілюстрацією з майбутньої книжки. На малюнку зображено Вавилон (хоч у самому "Лексиконі..." будуть лише ті міста, які є на сучасній мапі.) "Лексикон інтимних міст" вийде 11.11.2011.
