>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

вівторок, 22 липня 2008 р.

"Ґланморський чорний дрізд" Шеймаса Гіні

На траві — коли приїжджаю я:
Сповнюючи незрушність життям,
Проте готовий сполошитися
На щонайперший не той рух.
У плющі — коли від’їжджаю я.

Тебе, чорний дрозде, люблю.

Паркуюсь, спиняюсь, звертаю увагу.
Дихаю. Просто дихаю й сиджу,
І вертаюся рядки, що їх якось
Переклав я: «Багну
До дому смерті, до батька свого

Під низьким глиняним дахом.»

І думаю про того, хто до нього пішов,
Маленький танцівнику незрушності, —
Сина-привиддя, брата втраченого,
Який цибав собі двором, —
Утішений такий, що я — знов удома,

Коли закінчився перший мій семестр туги за домом.

І думаю про сусідові слова
Задовго після того нещасного випадку.
«Тота птаха на даху односкатному,
Що тижнями сиділа на гребені даху…
Я тоді нічо’ не казав,

Але мені птаха тота ніколи не любилась.»

Автоматичний замок
Із клацанням замикається; паніка чорного дрозда —
Скороминуща; на секунду
Бачу з висоти пташиного польоту себе самого:
Тінь на гравії, граблями розрівняному, —

Перед своїм домом життя.

Лети ж собі поземним летом, я — абсолютний
Для тебе: кожна готовність до зв’язку двобічного твоя,
Кожне повернення стримане твоє,
Метушливий — рвучкий дзьобик золотий твій;
На траві — коли приїжджаю я,

У плющі — коли від’їжджаю я.


Зі збірки District and Circle (2006)

Немає коментарів: