New Release: "Тіні читання/Shadows of the Read" Леса Вікса (2011)

Вікс Л. Тіні читання. Shadows of the Read. ―

Тернопіль-Сідней: Видавництво Крок, 2011. ― 32 c.

*

[Read More]

*

Сєрґєй Тімофєєв на "Просторах"

Сєрґєй Тімофєєв

Літературний журнал "ПРОSTORY" опублікував вибрані поезії Сєрґєя Тімофєєва в моєму перекладі з російської. Усього — 7 віршів: "Дні ангелів", "Вже", "Гімн бідняків", "Стара війна", "Нова хвиля", "Північ" і "Мистецтво французького кіно..."

*

Сєрґєй Тімофєєв @ WhyTranslator

Норвегія на Літфесті-2011: Тіна Омудт і Геннінґ Г. Берґсваґ

Tina Åmodt

Крім Ерленда Лу, Тер'є Геллесена, двох перекладачів і представниці NORLA, на Шостий міжнародний літературний фестиваль у рамках 18 Форуму видавців у Львові з Норвегії приїдуть ще двоє дуже цікавих поетів: Тіна Омудт (Tina Åmodt) та Геннінґ Г. Берґсваґ (Henning H. Bergsvag). Нижче подаю уривки текстів цих поетів у моєму перекладі з норвезької, які ввійдуть до альманаху літфесту.

*

ТІНА ОМУДТ

МАПА І КІЛЬКА ДІТЕЙ

Знову була ніч. Ми готувалися прокинутись.

Прокидаєшся, і часто — більше нічого.

Але одного ранку ми встали й народили дітей.

Було нас сімсот жінок із датою пологів одного й того самого дня.

Ми мали різний одяг і різні фігури, але платили податки в тій самій комуні — комуні, в якій ми всі

жили.

Деякі мали висипку.

Деякі були блондинками.

Деякі обожнювали котів.

Деякі писали романи.

Деякі були одружені з домашніми майстрами.

Деякі зривали квіти з сусідового саду.

Деякі фантазували про злягання з тваринами.

Деякі були незаймані.

Деякі боялися ворожок.

Деякі завжди писали довгі мейли.

Деякі втішились би вторгненню.

Багато хто хотів через деякий час позбутися причетних, але мірою розвитку вагітності стало зрозуміло,

що це була погана думка.

Пер. Лев Грицюк

*

ГЕННІНҐ Г. БЕРҐСВАҐ

Що ти бачиш?

Смерть зростила в тобі

очі. Несхитний погляд.

Кажеш, що мене

не бачиш.

Що мене немає.

До твого рота вкладаються слова.

Чи можу я повірити в те, що ти кажеш?

Що ти бачиш?

Що дає спокій твоєму обличчю?

Смієшся

моїм ротом.

Зводиш нові стіни, що

не бачили світу.

Що дає спокій твоєму обличчю?

Твої долоні лежать мертві на колінах, але

ти продовжуєш говорити.

Мова — одягнена, хоч її й не видно.

Ніхто не відкидає тіні на текст.

До твого рота вкладаються слова. Чи можу я повірити в те, що ти кажеш?

Що ти бачиш? Розкажи.

:Великий птах тягнув поїзд.

Із червоно-чорного дзьоба виривалася пара.

Вагони були повні півнів.

У шоломах із високими гребенями вони їхали на війну.

Я був хлопчиком, а дідова щока спиралася на

потягову шибку, дихання приклеїлося до пейзажу.

Пер. Лев Грицюк

Henning H. Bergsvag

Раґнар Стрьомберґ у "Всесвіті"

"Всесвіт" опублікував вибрані поезії Раґнара Стрьомберґа в моєму перекладі. 18 віршів цього сучасного шведського поета можна знайти в №5-6 за цей рік.

*

Раґнар Стрьомберґ @ WhyTranslator

Тер'є Геллесен їде до Львова! | 7 віршів зі збірки "Щось із тебе існує деінде" (2005)

Фото: Skjalg Ekeland

Одним із учасників Шостого міжнародного літературного фестивалю в рамках 18 Форуму видавців у Львові буде норвезький письменник Тер'є Геллесен. Нижче подаю його біографію та вірші в моєму перекладі з новонорвезької.

*

Тер’є Геллесен (Terje Hellesen) (нар. 1973 р.) — поет, романіст, дитячий письменник.

Дебютував 2005 року збіркою поезій «Щось із тебе існує деінде» («Noko av deg lever andre stader»), що отримала схвальні критичні відгуки.

2006 року видав роман «Акселератор» («Akselerare») про чоловіка, який переживає кризу. 2008 року — роман «Сома» («Soma»), в якому дочка пише роман про свого батька, а паралельною лінією сюжету є подорож письменника разом зі своїм другом-фотографом до Берліна, які шукають там сліди героя роману. У кожному зі своїх романів Геллесен використовує сильну й експресивну мову, сповна демонструючи свій талант.

Як дитячий письменник Геллесен дебютував 2008 року книжкою «Синій кит танцює сальсу» («Kvalen Blå dansar salsa»). Це шалена й весела книжка про те, як ділити з кимось своє життя з усім добрим і поганим.

На Шостому міжнародному літературному фестивалі в рамках 18 Форуму видавців у Львові Тер’є Геллесен представить також виставку «Проект Прип’ять: поетичні розкопки» (pripyat.no), в якій сучасна поезія поєднується з макро- та мікрофотографією.

*

(літнє тепло)

хочеться надвір

сидіти перед вікном

бачити як злітають літаки

чути як гудуть авто

відчувати як пилок збуджує здушені плачем носові цибулинки

отоді пив би я світле «літнє пиво»

курив сиґариллу й читав непокірну

літературу

увечері сонце зайшло б у мене

і лежав би я

під тонкими покривалами

ніжачись у списаних аркушах

із темнішого боку всесвіту

складки слів

може встав би я тоді

написав би щось під зірками

про зірки

але зірки сяють здавна

не треба їм мого літнього тепла

інші вже прокололи дірки

у нічному небі своїми членами зі сну

лиш аби

створити нові зірки

навколо яких можна складати долоні

жарину з допомогою якої

запалювати вогнища під людьми

ні якби встав я

то вийшов би у вечір

був би чимось живим

що потребує дихати

у ньому

(те саме життя)

ранкової пори коли

серце лише шепоче

не забуваю про власну смерть

зараз я — ввесь час

те саме життя

ще раз

так само як я піднімаю склянку

зі свіжим соком

багато разів

цього ранку

невеличка похоронна процесія проходить

раз за разом

тим самим шляхом

і так само як іноді я відчуваю

що чуття збіглися

з відчуттями

у радості

як гарно було б

якби паралельні лінії одного разу зустрілися

а вічність дійшла кінця

(народження)

з’явився на світ я

згодом —

межею

для всього навколо

десь-інде

радість

чи глибока тривога

ще один

колодязь який треба накрити

з’явився на світ я

згодом —

межею

для всього навколо

відстанню

яку встановлює біль

*

якщо власні слова — вбивають…

мої власні слова…

аби могти говорити

далі

може міг би я тоді розглядати кров і червону фарбу як одне й те саме —

чорнило на лінії з життям

без знаку

без надії

(просто бути)

якби міг ти

просто бути

то лежав би

у траві, відчував

як тече життя

тілом — землею

волоссям — травою

та ти мав бути

собою і було цього

так мало, так

боляче

ти плавав колами

й одяг був важкий

од тієї води

яку ти відмовився пити

*

хтось траскає дверима

лише старі вмирають

і врешті спить він

після ще однієї ночі

вряди-годи щось

прокидається в ньому, вирує

згадує що все спочатку

було чорним

чотири тижні — здебільшого

нічого в поспіху моєму

дощ був чи сонце було?

рента зросла чи впала?

тридцять порожніх днів

папір лінійований

криками голодними й підгузками наповненими

дні відкриті завше

як записник —

ясно-білий коло

останнього аркуша коричневого картону

(образ)

зимне сонячне світло заморожує плеса

хрустких надій під

товстими підошвами осені

(серед таких образів

не чути

машинної природи)

Пер. Лев Грицюк

Зі збірки «Щось із тебе існує деінде» (2005)

*

Тер'є Геллесен @ WhyTranslator

*

Project Pripyat @ WhyTranslator

"Вавилон": ілюстрація до "Лексикону інтимних міст" Андруховича

Ірина Колиба-Ковальська, художниця, яка ілюструє "Лексикон інтимних міст" Юрія Андруховича, поділилась однією ілюстрацією з майбутньої книжки. На малюнку зображено Вавилон (хоч у самому "Лексиконі..." будуть лише ті міста, які є на сучасній мапі.) "Лексикон інтимних міст" вийде 11.11.2011.

*

Інтерв'ю з Іриною Колибою-Ковальською

Utøya Poem: "Seven Dresses for Visibility" by Pia Tafdrup (Translated by David McDuff)

PIA TAFDRUP
SEVEN DRESSES FOR VISIBILITY

I am sewing a dress that can be worn
proudly by one who is born with
an expectant spark in the heart’s vessels,
it will perfectly fit large and small,
is spun strong by the bow of the rain
it can be enjoyed a whole life long,
if the cloth is looked after well.

I am sewing a dress that can be worn
silently by new victims of fear,
it can fit large and small,
does not hide vulnerability
as droves of birds are hunted
out of the tree's dense crown,
the fabric flutters in the wind.

I am sewing a dress that can be worn
lightly by new victims of hate,
it is coloured red by blood
and has thunder-black borders,
it can fit large and small,
those who least of all will think
that one should change before the night.

I am sewing a dress that can be worn
by the victims of a cold cynicism
it can fit large and small,
its crazy fabric is made
of fire no downpour will quench,
it will be a reminder that the earth
may open up at any time at all.

I am sewing a dress that can cover
dried blood on the victims of death,
it can hide large and small,
it is shaped by the deep furrows
of tears across the cheek,
the cloth matches the walls of the dark,
the peace in each grave on the planet.

I am sewing a dress that can be worn
in a misty haze of sorrow’s
victims, designed for relatives
and friends of the deceased,
it can fit large and small,
anger’s first light is visible
between lead-grey threads of pain.

I am sewing the dress that can be worn
securely by one who knows hope,
woven in are the laughter of friends,
quiet tears of joy, the desire
to wake up in spite
of life the disaster took
– it reflects the rays of the sun.

Translated by David McDuff

*

PIA TAFDRUP

SYV KJOLER FOR SYNLIGHEDEN

Jeg syr en kjole, som kan bæres

stolt af den, der fødes med 

forventningsgnist i hjertets kar, 

den passer fuldendt stor og lille, 

spindes stærkt af regnens bue, 

den kan nydes hele livet,

hvis der værnes godt om klædet.

Jeg syr en kjole, som kan bæres

tyst af frygtens nye offer, 

den kan passe stor og lille, 

skjuler ikke sårbarhed, 

som flokkevis af fugle jages 

ud af træets tætte krone, 

flagrer stoffet op i vinden.

Jeg syr en kjole, som kan bæres

let af hadets nye offer, 

den er farvet rød af blodet 

og har tordensorte kanter,

den kan passe stor og lille, 

den, der mindst af alt vil tro, 

der skulle skiftes tøj før natten.

Jeg syr en kjole, som kan bæres

af en kold kynismes offer,

den kan passe stor og lille, 

kjolens vanvidsstof er gjort 

af ild, som ingen skylregn slukker, 

den skal minde om, at jorden 

når som helst kan åbne sig. 

Jeg syr en kjole, som kan dække

størknet blod på dødens offer,

den kan skjule stor og lille, 

den er formet efter grådens 

dybe furer over kinden,

klædet matcher mørkets vægge, 

freden i hver grav på kloden. 

Jeg syr en kjole, som kan bæres

i en tågedøs af sorgens 

offer, viet til en slægtning

og til venner af den døde,

den kan passe stor og lille, 

vredens første lys er synligt 

mellem blygrå smertetråde.

Jeg syr på kjolen, som kan bæres

trygt af den, der kender håbet,

vævet ind er venners latter, 

stille glædestårer, lysten 

til at vågne op på trods 

af liv, som katastrofen tog 

– den reflekterer solens stråler.

*

[Source] / [Source]